Академічне музично-інструментальне мистецтво як предмет музикознавчої системології

Монографія присвячена дослідженню музично-інструментального мистецтва як специфічного системного феномену, який здатний інспірувати музичні звукосмислові та ідеально-концептуальні інтенції. Проведено системний аналіз виникнення, функціонування та самозростання феномену музичного інструменталізму від витоків до «вибуху» автономізації, з накресленням векторів подальшого розвитку і саморозвитку. Впроваджується концепція «немиттєвого інсайту» щодо виокремлення (автономізації) музичного інструменталізму в самостійну сферу творчості, що фіксується за часів бароко.

Здійснені музикознавчі дефініції кола основних категорій – компонентів системи «музично-інструментальне мистецтво» (музичний інструмент, музичний інструменталізм та ін.); до наукового обігу введені і диференційовані такі поняття як «музично-інструментальна мова», «музично-інструментальне мислення», «музично-інструментальний стиль», «комплементарний музичний інструмент», д. і.

Робота адресована виконавцям-інструменталістам, музикознавцям, науковцям, яких цікавлять питання музично-інструментальної творчості; дослідження може стати корисним для студентів, котрі опановують курси інструментознавства, історії музики, історії та теорії музично-інструментального виконавства різних спеціальностей.