Правовий статус адвоката: проблеми теорії та практики

Монографія присвячена дослідженню теоретико-правових і практичних проблем визначення як сутності правового статусу адвоката, так і шляхів його вдосконалення. Розкриваються місце і роль інституту адвокатури в механізмі здійснення правосуддя, етапи його становлення та розвитку в контексті еволюції розуміння терміно-понять «адвокат» і «адвокатура», надаються авторські дефініції кожного із них та встановлюється співвідношення між ними. Особлива увага приділяється дослідженню незалежності адвоката як основоположної умови здійснення адвокатської діяльності. В монографії запропоновано новий концептуальний підхід щодо визначення сутності та структури правового статусу адвоката, а також порядку набуття конкретного його виду. Розкривається правова природа та встановлюється співвідношення між незалежністю і самостійністю адвоката, а також надається авторське визначення поняття «незалежний правовий статус адвоката».

На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства про адвокатуру, науково-теоретичних та прикладних робіт, матеріалів як судової, так і практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, міжнародних стандартів адвокатської професії в монографії розкривається сутність структурних елементів правового статусу адвоката (професійні права та обов’язки, гарантії адвокатської діяльності та відповідальність адвоката), а також розроблено низку позицій та рекомендацій, спрямованих на усунення недоліків їх практичної реалізації. На сторінках монографії також досліджується як порядок набуття особою такого статусу, так і проблемні питання, що пов’язані з оформлення повноважень адвоката.

Монографія розрахована на адвокатів, студентів, аспірантів, викладачів юридичних вузів і факультетів та на широке коло читачів, що цікавляться питаннями адвокатури і адвокатської діяльності, які, на думку автора, знайдуть для себе багато цікавого в цій роботі.